Ім’я Манілова в романі не згадується. Тож, як його звали, достеменно невідомо. Просто Манілов і все. А ось у синів Манілова дуже незвичайні імена Алкід (6 років) і Фемістоклюс (7 років).
Від характеру цього образу, одного з найцікавіших у поемі, утворився крилатий вислів “маніловщина” для позначення безпідставної мрійливості, надмірно добродушного й пасивного ставлення до дійсності, саме ім’я Манілова також стало прецедентним.
Манілов – чоловік середніх років дворянського походження, поміщик. У героя біляве волосся, блакитні очі та прихильна посмішка. Герой ввічливий і чемний, часто сміється і посміхається. При цьому мружиться або заплющує очі і стає схожим на кота, якого “полоскотали за вухами”.