Основними джерелами рабства були війна і піратство (у своїх містах люди могли до цього бути вільними громадянами). Зазвичай раби були чужинцями. Наприклад, в Афінах раби здебільшого не були афінянами, і, як правило, це були представники різних національностей.
Перетворитися на раба під час військового конфлікту між давньогрецькими полісами могла, в принципі, будь-яка вільна людина, якщо її візьмуть у полон. Далі її вже як раба могли продати в Греції або інших країнах. Рабство було нормою вже в гомерівський період.
Рабовласницькі відносини проникли майже в усі верстви єгипетського суспільства. Рабами могли володіти навіть люди скромного суспільного становища: пастухи, ремісники, торговці. Безсумнівно, дрібні рабовласники використовували своїх невільників не тільки для особистих послуг, а й як безпосередніх виробників.