У Римі існувала загальна військова повинність. В армії починали служити юнаками з 17 років і до 45 у польових частинах, після 45 до 60 – служили у фортецях. Від служби звільнялися особи, які брали участь у 20 кампаніях у піхоті і в 10 у кавалерії.

легіон складався з 10 маніпул (піхота) і 10 турм (кіннота), з першої половини III століття до н. е. – з 30 маніпул (кожна з яких ділилася на дві центурії) і 10 турм. Весь цей час чисельність його залишалася незмінною – 4,5 тис.

римське військо, імовірно, являло собою типову етруську армію, тому що римляни перебували під владою етрусків, і армія містила в собі представників римлян, етрусків (які формували фалангу) і латинян (які воювали, за звичкою, у вільному строю).

Вона ділилася на легіони, які складалися з \(4500\)-\(5000\) воїнів, яких називали легіонерами. Основну масу армії становили хлібороби, безземельних на службу не брали. Легіонер мав захисне і наступальне озброєння.