У 1742 році шведський астроном, геолог і метеоролог Андерс Цельсій (1701-1744) на основі цієї ідеї розробив нову температурну шкалу. Спочатку в ній за нуль було прийнято точку кипіння води, а за 100 °C – температуру замерзання води (точка плавлення льоду).
Градус Цельсія названо на честь шведського вченого Андерса Цельсія, який запропонував у 1742 році нову шкалу для вимірювання температури. Первісне визначення градуса Цельсія залежало від визначення стандартного атмосферного тиску, тому що і температура кипіння води, і температура танення льоду залежать від тиску.
Раніше вживалася величина в 1/60 секунди – терція (третя поділка), з позначенням трьома штрихами – z″′. Розподіл градуса на хвилини і секунди ввів Клавдій Птолемей; коріння ж такого розподілу сягає корінням вчених Стародавнього Вавилону (де використовували шістдесятиричну систему числення).
Знак, яким ми сьогодні позначаємо градуси (°), уперше було використано в математиці 1569 року, за аналогією з верхнім штриховим індексом для хвилин і секунд.