Походить від дод. навчальний від сущ. навчання від гол. вчити, далі від праслав.
Давньоруською іменником «слово» запозичене зі старослов'янського і перегукується з загальнослов'янським слово (рід. п. slovese) і далі – до індоєвропейського кореня k'leu → k'lou («чути», що і в російських словах «слух», «славитися», «слава» та ін.).
ПІДРУЧНИК, -а, м. Книга, призначена для навчання якомусь л. навчальному предмету.
Іваном Федоровим У Росії перший підручник (азбука) був надрукований Іваном Федоровим у 1574 році.