Основним джерелом поширення ротавірусної інфекції є заражена людина під час гострого періоду захворювання. Але зараження може статися і від людини, яка навіть не підозрює про наявність вірусу у своєму організмі. Він просто є переносником інфекції, не відчуваючи ніяких симптомів.
Головний шлях поширення ротавірусної інфекції – фекально-оральний: від людини до людини через заражені предмети, немите руки, їжу. Збудник довго зберігає життєздатність у водному середовищі, як у відкритих водоймах, так і в хлорованій воді (басейни).
У 1974 році Томас Генрі Флюїтт, після спостереження вірусу в електронний мікроскоп, запропонував назву «ротавірус», Помітивши, що вірусна частка схожа на колесо (лат. Rota – «колесо»). Через чотири роки назва була офіційно визнана міжнародним комітетом із таксономії вірусів.
Заразитися ротавірусної інфекцією можна, можливо найрізноманітнішими шляхами: при вживанні недоброякісних продуктів харчування (насамперед молочних), через воду, контактно-побутовим способом, в окремих випадках повітряно-краплинним.