Годинникова промисловість використовує сталі марок 303, 304, 316 і 316L . Різновид 303 – найдешевший і найм’якший завдяки невисокому вмісту легуючих елементів, що спрощує обробку деталей і здешевлює сам годинник.
Найчастіше для виготовлення корпусу використовують латунь і нержавіючу сталь. Ці матеріали відомі своєю міцністю і високим ступенем надійності, а нержавіюча сталь, найкращий варіант для наручних годинників, використовується зазвичай у виробництві дорогих моделей годинників.
Особливо цінні для тих, хто займається скупкою старих годинників, позолочені годинники СРСР, за якими полюють практично всі скупники. Чому саме так? Річ у тім, що на годинники в жовтому корпусі, за часів колишнього Радянського Союзу, наносили позолоту, товщина якої коливалася від 5 до 20 мікрон.
Радянські годинники найпопулярніші – "Політ", "Ракета", "Перемога, "Луч". У годинниках цінується сам механізм. Цінується складність механізму. Чим він складніший, коли там бувають додаткові циферблати, хронограф, тим вони будуть дорожчими", – ділиться з Лайфом Картовецький.