Плюшкін стає дратівливим і агресивним, він мало спілкується з оточуючими, повністю замикаючись на своїх “знахідках”. Найчастіше людина з таким синдромом надмірно прив’язується до речей і не готова розлучитися з ними за жодних обставин.
Про очі ж Плюшкіна Гоголь говорить ось що: “Маленькі оченята ще не згасли й бігали з-під високо вирослих брів, як миші, коли, висунувши з темних нір гостренькі морди, насторожачи вуха й кліпаючи вусом, вони виглядають, чи не зачаївся десь кіт, чи бешкетник хлопчисько, і нюхають підозріло саме повітря”.
Плюшкін – неймовірно скупий і економний чоловік. Він ходить в обносках, живе серед мотлоху і нічого не викидає. Плюшкін настільки жадібний, що не дає ані краплини грошей навіть своїм дітям і онукам, які потребують допомоги. Урожай Плюшкіна гниє на складах, але водночас на обід гостям пропонують тільки сухарі.