Соловецький монастир протягом багатьох років використовувався як місце ізоляції непокірних волі государя православних ієрархів, єретиків і сектантів. Потрапляли сюди і політично неблагонадійні, як-от опальний Аверкій Паліцин або Павло Ганнібал, який співчував декабристам, та інші.
У 1752 році за “важливу провину” проти царської влади в Соловецьку в’язницю був засланий навічно селянин Василь Щербаков. У Соловецькій в’язниці закінчив своє життя самозванець Тимофій Курдінов, який називав себе принцом Іоанном і намагався викликати народне обурення.
Розстріл першого соловецького етапу – 1111 політичних в’язнів Соловецької в’язниці особливого призначення – розпочався 27 жовтня 1937 року в карельському лісі під Медвеж’єгорськом. Цього дня 82 роки тому за наказом ленінградської трійки НКВС розстріляли 208 осіб.