З появою звукового кіно стандартом стала частота 24 кадри на секунду, щоб підвищити швидкість безперервного руху кіноплівки для отримання необхідного частотного діапазону оптичної фонограми.
Що частіше частоту 24 кадри на секунду використовували у фільмах із великим бюджетом, то більше люди почали асоціювати цю частоту кадрів із кіно – так з’явилася та сама “кіношна” картинка. Саме з такою частотою кадрів знімають більшість повнометражних фільмів, а також рекламні ролики та короткометражні фільми.
Одиниця виміру такої частоти теж є – це буквально кадри на секунду (англ. frame per second, або FPS). Що їх більше, то “плавніше” зображення: якщо для фільмів норма – 24 кадри на секунду, то в розмовах про ігри зазвичай згадують цифри від 30 до 60.
60 кадрів на секунду: нині найбільш передова швидкість запису. Більшість людей не бачить особливої різниці в плавності рухів при зйомці вище 60 кадрів за секунду. Ця кількість кадрів, відмінно підходить для відображення динамічного екшену.