А сам Резерфорд припустив, що заряд ядра пропорційний атомній масі. Зв’язок електричного заряду ядра з атомним номером хімічного елемента встановив Генрі Мозлі в експериментах, виконаних 1913 року. Недоліком планетарної моделі була неможливість пояснення нею стійкості атомів.
Подібно до того, як Земля обертається навколо Сонця, електричний заряд атома зосереджений у ядрі, навколо якого обертаються електрони протилежного заряду, а електромагнітне поле утримує електрони на орбіті ядра. Тому модель називається планетарною.
Електрон, що обертається навколо ядра, має наближатися до ядра, безперервно змінюючи швидкість свого руху. Частота випромінюваного ним світла визначається частотою його обертання і, отже, має безперервно змінюватися. Це означає, що спектр випромінювання атома має бути безперервним, суцільним.