Жертвоприношення – дуже складне явище, і коріння його різноманітне. Одні пов’язують його виникнення зі звичаєм годування померлих (інферія), інші – з традиціями задобрювання й умилостивлення духів, спільних родових трапез, з вірою в чаклунську силу жертовної тварини тощо.
Обряд відбувається в пам’ять про готовність пророка Ібрагіма принести в жертву сина, замість якого в останню мить був закланий баран. Цей обряд є важливою ритуальною особливістю ісламської релігії.
Стародавні слов’яни вкладали в цей ритуал глибокий сенс, який полягав у тому, що народження життя відбувається через боротьбу, смерть і воскресіння. З цілком зрозумілих причин, цей ритуал не викликав захоплення у християнської церкви.