Велике переселення народів – умовна назва сукупності етнічних переміщень у Європі в IV-VII століттях, головним чином із периферії Римської імперії, ініційоване вторгненням гунів зі сходу в середині IV століття н. е.
Основними причинами Великого переселення народів, яке відбувалося в IV-VII століттях, стали зміна клімату в бік похолодання, а також виснаження земель, на яких жили ці народи. Ще однією з причин вважався демографічний вибух.
Велике переселення народів – масштабний міграційний процес, що відбувався у II-VII столітті. Під час цього процесу пішла в минуле Римська імперія. Її місце зайняла спадкоємиця Риму – Візантійська або Східно-Римська імперія. На сцену історії вийшли нові народи – франки, готи, слов’яни, угорці тощо.