В основу свого твору письменник поклав не тільки ідею багатства самої природи, а й силу волі до виживання в людей. Твір написаний у вигляді казки, але в ньому дуже багато правди життя. Під час війни дуже багато дітей залишилися без батьків і повинні були навчитися виживати самостійно.
Усі травинки й билинки, що ростуть там, просочує сонце, насичує своїм теплом і світлом. Помираючи, рослини не згнивають, як у землі. Болото дбайливо зберігає їх, накопичуючи могутні пласти торфу, просоченого сонячною енергією. Тому й називають болото “коморою сонця”.
Назва Поняття “комора сонця” з’являється автором в одному з розділів повісті. Оповідач говорить про те, що “все Блудове болото, з усіма своїми величезними запасами пального, торфу, є комора сонця “: (…)