Ставрогіну було дано великі дари, судилося високе покликання, але він здійснив колись зраду своєї святині і відрікся від Бога.
Здається, тільки хвора на шизофренію людина і здатна на виконання настільки важкої, скільки й непомітної місії. Мимохідь Достоєвський зазначає, що Ставрогін не просить у матері грошей.
Вражає ставлення самого Достоєвського до Миколи Всеволодовича Ставрогіна . Він романтично закоханий у свого героя, полонений і зваблений ним. Ніколи ні в кого він не був так закоханий, нікого не малював так романтично.
Велика сила, що пішла в гидоту (Життя і смерть Миколи Ставрогіна) // Самогубство в художньому світі Достоєвського.