За типом розрізняють наземні та підземні газові сховища. До наземних належать газгольдери (для зберігання природного газу в газоподібному вигляді) та ізотермічні резервуари (для зберігання скрапленого природного газу), до підземних – сховища газу в пористих структурах, у соляних кавернах і гірничих виробках.
Пористі пласти пісковика в земній корі, герметично закупорені зверху куполом із шару глини, є природними ПСГ. У порах пісковика може перебувати вода, але можуть накопичуватися і вуглеводні. У процесі створення ПСГ у водоносному шарі газ, що накопичується під глиняною покришкою, витісняє воду вниз.
В ЄС є 160 об’єктів для зберігання понад 100 млрд м3 газу. Це чверть від загального споживання, що становить 400 млрд м3. Газ можна зберігати необмежений час. Зазвичай його тримають під землею в соляних кавернах, водоносних пластах або порожніх резервуарах.