На території острова мешкають кроти, зайці, лісовий тхір, звичайна бурозубка, полівки, білки, бобри і видри. До Червоної книги Москви занесені ласки, заєць-русак, заєць-біляк, звичайний їжак, горностаї, звичайні тритони та інші види.
У 90-х роках бор оголосили пам’яткою природи регіонального значення, побудували на його території пасажирський причал, оснастили бази для занять веслуванням. Опісля у Срібному бору впорядкували озеро Бездонне. Тоді ж стало популярним будівництво дач для чиновників і респектабельних будинків відпочинку.
Можна з упевненістю сказати, що “Срібний бір” – це одна з тих небагатьох зон відпочинку в столиці, де можна купатися. Вона досить добре оснащена: є човнова станція, волейбольний майданчики, кафе, місця для гри в пінг-понг.
Перша з них торкнулася імператриці Катерини Олексіївни. Проїжджаючи в кареті напівзабутою дорогою і задивившись на сосни, припорошені інеєм, вона промовила: “Це просто Срібний Бір”. До речі слово “боръ” згадується в старовинних літописах і грамотах давньоруське і означало “сосна”, “хвоя”, пізніше – “хвойний ліс”.