Розділи Речі Посполитої, розділи Польщі (пол. Rozbiory Polski, rozbiory Rzeczpospolitej) – поділ території польсько-литовської держави (Речі Посполитої) між Пруським королівством, Російською імперією та Габсбурзькою монархією наприкінці XVIII століття 1772, 1793 і 1795 років.
Три поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) між Австрією, Пруссією і Росією призвели до того, що польської держави 123 роки не було на політичній карті Європи. Усе XIX століття польські політики та історики сперечалися про те, хто більше винен у втраті незалежності.
По суті, поділ Польщі почався ще 1770 року, коли Австрія окупувала південні польські землі (сучасні Велічка, Бохня та ін.). Петербурзькою конвенцією 1772 року перший поділ Речі Посполитої було оформлено. Більше за інших поживилася Австрія, яка отримала Галичину (83 тис. жителів).
Перший поділ Речі Посполитої (пол. Pierwszy rozbiór Rzeczypospolitej, Перший поділ Польщі , пол. Pierwszy rozbiór Polski) – анексія частини земель Речі Посполитої трьома сусідніми з нею державами – Пруським королівством, Австрійським ерцгерцогством і Російською імперією, що сталася 1772 року.