Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) – один із двох типів нуклеїнових кислот, що забезпечують зберігання, передачу з покоління в покоління та реалізацію генетичної інформації. Основна роль ДНК у клітинах – довготривале зберігання і передача з покоління в покоління інформації про структуру РНК і білків.
ДНК – найважливіша з речовин, що містяться в живих клітинах. Молекули ДНК зберігають спадкову (генетичну) інформацію про склад і будову всіх білків, необхідних для функціонування організму. Молекули ДНК мають здатність до самоподвоєння.
Функція іРНК – передача інформації з ДНК до місця складання білкових молекул, на рибосоми. Рибосомні РНК (рРНК) синтезуються в ядерці та становлять основу рибосом, формуючи активний центр рибосоми, в якому здійснюється біосинтез білка. рРНК становлять приблизно \(85\) % усієї РНК клітини.
Головна роль молекули ДНК у клітині – це зберігання і передача з покоління в покоління інформації про структуру рибонуклеїнової кислоти та білків. ДНК це макромолекула, що складається з ланцюга нуклеотидів. Молекули ДНК знаходяться в клітинному ядрі. Молекулу ДНК було відкрито 1869 року швейцарським ученим Фрідріхом Мішером.