Давньотюркський алфавіт складався з 35 букв і був створений на основі родоплемінних тамг (знаків) . Через схожість зі скандинавським письмом давньотюркське письмо називають рунічним. Письмова тюркська література з’явилася у VIII столітті.
Давньотюркська писемність VII-XII до н. е. Давньотюркська писемність ґрунтується на графемі, що складається з 40 тамго-подібних знаків, у своїй структурі має фоно-морфемний характер. Знаки були універсальними, тому всі тюркські народи легко могли їх читати й писати.
Через кілька років розшифрував ці тексти данський лінгвіст В. Томсен. Перше слово, ідентифіковане ним, було "Тенгрі-Бог".
Відомості про стародавні рунічні написи стали відомі наприкінці 16 століття. Їх уперше виявили в долині Єнісею в 1920-х роках ХYІІІ століття німецький учений Д. Мессершмідт і полонений шведський офіцер І. Страленберг, який супроводжував його.