Баркарола народилася в чудовому італійському місті Венеції. Побудована на численних островах, Венеція майже зовсім не має вулиць. Замість них місто прорізають канали. Прямо в канали відчиняються двері будинків, до сходинок прив’язані довгі чорні човни – гондоли.

Розквіт цієї музичної форми припав на епоху романтизму. У польського композитора Фредеріка Шопена є фортепіанний твір “Баркарола фа-дієз мажор” (Op. 60), написаний 1846 року. Композитор Ян Галл у 1884 написав оперу “Баркарола”.

“Пісня венеціанського гондольєра”, яка звучить в уроці, написана в жанрі баркароли. Назва “баркарола” походить від італійських слів barka, що в перекладі означає “човен”, і rollare – “гойдатися на хвилях”.

Шуберта (“Баркарола”, “Любовне щастя рибалки”), Ф. Шуберта (“Баркарола”, “Любовне щастя рибалки”).