Ліхтенштейн є "державою-сейфом", фінансова діяльність – основа економіки. Завдяки низьким податкам (3% від чистого прибутку) та офшорній зоні, в країні зареєстровано понад 70 тисяч іноземних компаній. Значні доходи приносять виробництво поштових марок та туризм.
Справа в тому, що процвітання Ліхтенштейну засновано на існуванні приблизно 70 тис. іноземних компаній, зареєстрованих у Вадуці. Реєстраційний збір становить близько третини доходів бюджету князівства.
Країна бідна на корисні копалини. Видобуваються тільки вапняк для будівельних цілей та білі глини та алебастр для виготовлення гончарних виробів та кераміки. Клімат у долині Рейну м'який, оскільки він з усіх боків захищений горами від холодних вітрів.
З 1815 по 1866 рік Ліхтенштейн входив до складу Німецького союзу, причому в 1860 Ліхтенштейни стали спадковими членами верхньої палати австрійського парламенту, а в 1866 в результаті розпаду Німецького союзу, при Йоганні II Ліхтенштейні (1840-1929), князівство набуло повної незалежності.