Іслам визнає Священними Писаннями Таурат (Тора), посланий пророкові Мусі (Мойсею); Забур (Псалтир) – Давуду (Давиду); Інджіль (Євангеліє) – Ісусу (Ісусу Христу); Сухуф (Сувої), посланий кільком пророкам; Коран, посланий пророкові Мухаммеду.
εὐαγγέλιον – Євангеліє) – одна з чотирьох священних книг ісламу; арабське найменування Євангелія, використане в Корані. З погляду мусульман, Інджіль був посланий Аллахом пророку Ісі. У широкому сенсі в Інджіль входять усі книги Нового Завіту.
Основний зміст Корану – це заклики до віри в єдиного Бога, тобто питання віри. Причому ці питання співвідносяться з тією конкретною історичною і політичною ситуацією, в рамках якої та чи інша проповідь звучала.
Згідно з мусульманською традицією, передача Корану була здійснена через ангела Джібріля (архангела Гавриїла) і тривала майже 23 (точніше 22, з 610 по 632 рік) роки, а перше одкровення Мухаммед отримав у віці сорока років, у Ніч могутності (місяць Рамадан). Коран був записаний зі слів Мухаммеда його сподвижниками.