15 січня 1833 року ієромонаха Саровського монастиря, засновника і покровителя Двінської жіночої обителі знайшли спочилим, стоячи на колінах. Перед цим Серафим Саровський довго молився на місці, яке вибрав для свого поховання – біля вівтаря Успенського собору.
Щоб залишатися невидимим, він молився на ньому вночі. Для зрівняння денних подвигів із нічними отець Серафим мав і в келії камінь, на якому молився вдень. Скільки часу відбувався подвиг, достеменно невідомо, мабуть, до 1810 р., тобто до 1810 року.
Усі знають, що батюшка Серафим молився в лісі на величезних валунах. Ось на їхні пошуки ми і вирушили після Святого джерела. Дістатися до каменів можна проїхавши пару кілометрів піщаною лісовою дорогою від Царського скиту. Першу групу каменів умовно можна назвати “Малий камінь”.