БЛАГОРО́дність, благоро́дність – висока моральність, самовідданість і чесність; великодушність, лицарство, піднесеність, святість.
БЛАГОРО́ДНИЙ , -ая, -ое; -ден, -дна, -дно. 1. Володіє високими моральними якостями, бездоганно чесний, великодушний.
Жінка, яку по праву можна назвати шляхетною, знає, що означає особистий простір, поважає чужу “зону недоторканності” і ретельно оберігає свою. Це стосується не тільки фізичної “інтимної зони” кожної людини (тієї, що заведено називати відстань менше ніж півметра), а й вербальну дистанцію.
Шляхетність душі – це постійна (позаситуативна) націленість людини на служіння Загальному Благу і, як наслідок, відсунення нею на другий план своїх особистих вигод. Це сповненість тією любов’ю до ближнього, яка, за словом Апостола, "не шукає свого" (1 Кор. 13, 5).