1) Перші віолончелі згадуються приблизно в 1560-му році, в Італії. Їхнім творцем був Андреа Маті . Тоді інструмент використовувався як басовий, під нього виконувалися пісні або звучав інший інструмент. 2) Далі важливу роль зіграли Паоло Маджині та Гаспаро да Сало (XVI – XVII століття).
Точних даних про те, ким і коли було винайдено віолончель, немає, але перші згадки почали з’являтися в XVI столітті. Уже тоді італійський майстер Гаспаро да Сало і Паоло Маджині, його підмайстер, знали, як зробити такий інструмент і створити його унікальний тембр.
У XVII-XVIII століттях зусиллями видатних музичних майстрів італійських шкіл (Ніколо Аматі, Джузеппе Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці, Доменіко Монтаньяно та ін.) було створено класичну модель віолончелі з твердим розміром корпусу.
Поява віолончелі відноситься до кінця XV і початку XVI століття в результаті тривалого розвитку народних смичкових інструментів. Спочатку її застосовували як басовий інструмент у різних ансамблях, для супроводу співу або виконання на інструменті вищого регістру (скрипці, флейті тощо).