Фінікійцям, які вели постійні торговельні записи, потрібне було інше письмо – легке просте і зручне. Вони й вигадали алфавіт, у якому кожен знак – буква – позначав лише один певний звук мови. Фінікійський алфавіт складається з 22 простих за написанням букв.
Уже 24 травня 863 року в болгарській столиці Пліске Кирило і Мефодій оголосили про створення слов’янського алфавіту під назвою кирилиця, яка і стала прабатьком нашої сучасної російської абетки. Створена Кирилом і Мефодієм слов’янська абетка складалася з 43 літер.
Перший прообраз алфавіту з’явився в Стародавньому Єгипті приблизно у 18 столітті до н. е. Цей алфавіт, як припускають науковці, було створено за прикладом єгипетських ієрогліфів, проте він був досконалішим і простішим методом писання. Містив усього двадцять чотири знаки, які збігалися з голосним звуками.
Загалом на планеті налічується 65 алфавітів. З них найкоротший – алфавіт новогвінейських папуасів. Найдовший – кхмерський (Камбоджі). У японців аж чотири алфавіти (кандзі, хірагана, ромадзі, катакана), а китайці не мають алфавіту, бо в їхній писемності існує близько 15000 ієрогліфів.