Хто посвячений у лицарі?

Кожен лицар міг посвячувати в лицарі, але найчастіше це робили родичі посвячуваного; сеньйори, королі та імператори прагнули затвердити це право виключно за собою. У XI-XII ст.

Лицар зобов’язаний служити зразком честі, відваги і благородства, служити королю і державі і захищати слабких – на жаль, далеко не всі лицарі відповідають цьому ідеальному образу. До лицарів звертаються “сир” (англ. ser).

Посвята в лицарі або аккола́да (від фр. accolade – обійми) – церемонія, що колись була у вжитку під час прийняття до лицарського ордену. Після прийняття посвяти в лицарі у власному сенсі гросмейстер ордена або той, хто здійснював посвяту, урочисто обіймав прийнятого, покладаючи йому свої руки на шию (лат. ad collum).