Мінорський пише: Хоча росіяни й уживали “лезг-ін” “до всіх жителів Дагестану, але в місцевому вживанні й в арабських географів цей термін застосовується тільки до племен Південного Дагестану…”. Академік Марр писав, що споріднена з назвою лезгін “лек, мн.
Тюрки і жителі царської Росії лезгінами називали численні гірські племена, що населяли Дагестанську область і частину південного схилу Головного Кавказького хребта. Росіяни так називали південних дагестанців, а північних, в основному аварців, звали тавлінцями.
Предками сучасних лезгін були численні племена, що жили на сході Кавказу (держава Кавказька Албанія). Уже в античних джерелах є відомості про кавказький народ “лезги”. До VII ст. відноситься завоювання Кавказької Албанії арабами і поширення серед лезгіномовних народів ісламу.
Адміністративно лезгіни проживають в основному в одинадцяти районах республіки – Магарамкентському (59768), Сулейман-Стальському (58012), Охтинському (32101), Дербентському (18626), Курахському (15190), Докузпаринському (14367), Хівському (8847), Хасавюртівському (7475), Кизлярському (2283), Рутульському (2138) і Тарумовському (1220) (дані …