У сучасній російській мові це слово означає “той, хто передбачає майбутнє”, у давньоруській же “вѣштии” означало “мудрий”. Чернець-літописець XII століття тлумачив прізвисько Віщий як порівняння з язичницькими волхвами та навіть засуджував його: “І прозвали Олега Віщим, тому що були люди язичниками і неосвіченими”.
Олег зрозумів, що їжа отруєна, і велів не їсти і не пити нікому з його дружини. Після цього його прозвали " віщим". Олега на Русі називали Віщим тому, що він був дуже мудрою, розумною людиною, яка могла передбачати майбутнє (порівняння з висловлюваннями: “віщий сон” тощо).
Олег організував структуру держави таким чином, щоб в управлінні територіями йому допомагали місцеві князі та намісники. Надалі він продовжив розширення держави за рахунок прилеглих територій. Під владу київського князя 883 року відійшли землі древлян, 884-го – сіверян і 885-го – радимичів.
Князь Олег на самому світанку свого правління, а саме 882 року, здійснив похід із Новгорода до Києва. Усе своє правління він присвятив збиранню руських земель на одній території, навколо міста Київ, тим самим поклавши початок утворенню централізованої давньоруської держави.