Софійський літопис приписує цей варіант дизайну великому князю Василю III. А на монетах Новгородського і Псковського грошових дворів (“новгородки”) вершник тримав у руці спис, ці монети називалися “копейною грошима” (копійкою).
Уже в літописах, що відзначили реформу 1534 р., нова важка денга внаслідок обраного для неї зображення (вершник зі списом), що вирізняло її з-поміж денги-московки (вершник із шаблею), дістала назву копейної денги, або копійки.
Копійкою називали денгу-новгородку, а її половину – денгу-московку – поступово стали називати просто денгою. Так і закріпилося співвідношення: денга, грошик, грошик = половина копійки. З петровського часу ці монети карбували з міді.
У цей час номінал денги остаточно закріпився в грошовій системі Русі та став дорівнювати півкопійки, тобто 2 денги = 1 копійка . До виробництва мідних монет за Петра I денгу в народі називали шабельною або мечевою, через зображення на ній вершника з шаблею.