Згідно з топонімічною легендою, назву місту дала Катерина II. Креслярський план майбутнього повітового міста, представлений імператриці, викликав у неї асоціацію із Всевидячим оком (оком), тому місто й отримало назву Глазов.
Версій, за якою це місто так називається, багато. Одна з них пов’язана з мовою, адже удмуртською джерельце – “ошмес сін” у перекладі російською звучить як “око джерела”. 1780 року за указом імператриці Катерини II село Глазово отримало статус міста і повітового центру, а також свій герб.
Глазов називають найбільш “зеленим” містом Удмуртії, і не дарма. Тут дуже багато дерев, серед яких ростуть тополі, берези та яблуні. Цьому послужило те, що нещодавно Глазов вважався найбруднішим містом Удмуртії. Виною став “Чепецький Механічний завод” з його урановим виробництвом.
Володимир Гаврилович Глазов (1848-1920, Петроград) – державний діяч, міністр народної освіти (1904-1905), генерал від інфантерії і член Військової ради Російської Імперії (квітень 1909 – лютий 1918).