Мораль російської народної казки " Колобок " – не хвалися, не впивайся своїми успіхами, не втрачай голови. Нехай навіть ти справді талановитий і винахідливий, якщо зарвешся, ризикуєш поплатитися за безтурботність. Герой, не бажаючи бути з’їденим, втік від діда й баби, з веселою пісенькою уникнув зубів зайця, вовка й ведмедя.
Борошно у старих скінчилося. Баба змела залишки, замісила їх на сметані, спекла колобок і поставила на віконце вистигати. Колобок полежав трохи, потім раптом ожив, зіскочив із вікна, викотився з хати й покотився за ворота. Котиться колобок дорогою, а назустріч йому заєць.
Етимологія слова Колобок – зменшувальне від колоб – “скачана грудка, куля; невеликий, круглий хлібець, хліб; галушка з прісного тіста”. У тверських говорах є слова колобу́ха “галушка, увалень”, колоба́н “товстий коржик”, околобе́ть “стиснутися”.