Вистава була задумана ленінградським хореографом О. М. Виноградовим, як істинно російський спектакль, не просто на російську тему, а справді російський за духом і образністю. У підсумку, автор прийшов до теми князя Ігоря, розглядаючи, однак, цю тему з протилежних позицій, ніж в опері “Князь Ігор” Олександра Бородіна.
Жанр цього балету – хореографічні роздуми. Драматургія заснована на історії життя княгині Ярославни, дружини Ігоря, віддзеркалює собою долю Батьківщини, народу руського – співчуття до його бід, і водночас схиляння перед його героїчними битвами з ворогами. О.
У балеті Тищенка, весь біль і почуття, викликані трагічною розлукою, передаються без слів – за допомогою хореографічного мистецтва, пластичних рухів тіла і мови жестів плачучої Ярославни. Тобто, “Плач Ярославни” в опері – це вокальне соло, а в балеті – танцювальне.