Російський богослов Павло Флоренський вважав, що ікони з'явились у Єгипті і технологічно сягають єгипетських масок на саркофагах, які відображали «ідеальні риси померлого». У IV столітті Ельвірський собор заборонив зображення у християнських храмах. Проте на той час сходять традиції коптської ікони.

Найдавніші ікони, дійшли до нашого часу, датуються VI століттям. Ранні ікони VI-VII століть зберігають античну техніку живопису – енкаустику.

Християнська традиція, починаючи з VIII століття, стверджує, що Лука був першим іконописцем. Лука, як стверджується, написав першу ікону Пресвятої Богородиці, а також ікону апостолів Петра та Павла.

Вона дозволяє людині, яка молиться, зазирнути в той світ, який завжди залишається недоступним для повсякденного фізичного зору. Вона надає можливість духовно-містичного бачення. Свого часу іконоборці називали іконопочитання ідолопоклонством, що свідчить про їхнє повне нерозуміння значення ікони.