Ἐκκκλησιαστικοί Πατέρες; у Православ’ї – Святі Отці) – почесний титул, який використовують із кінця IV століття стосовно групи видатних церковних діячів і письменників минулого, чий авторитет мав особливу вагу у формуванні догматики, ієрархічної організації та богослужіння Церкви, складанні канону – списку Священних книг…
Неофіційно священиків і дияконів зазвичай називають отцями: “отець Георгій”, “отець Миколай” тощо. Або просто “батюшка”. В офіційних випадках диякона називають – “Ваше Благоговіння”, пресвітера – “Ваше Преподобіє”, протопресвітера – “Ваше Високопреподобіє”.
Отці́ Церкви – почесне іменування знаменитих діячів Православної Церкви, які поєднали чистоту вчення зі святістю життя, були визнані Церквою як віронавчальні авторитети, у творіннях яких Церква вбачає вияснення своєї віри (наприклад, Афанасій Великий, Василій Великий, Григорій Богослов, …