__3

Подорожі вихідного дня

Подорож замками «Золотої підкови»

Пригадайте, коли ви востаннє їздили в подорож? Бодай коротку – на вихідний день. Зазвичай, за тиждень збирається безліч справ, які треба терміново вирішити за 1–2 вихідні дні. А, можливо, цей час уже давно варто присвятити родині?

Сьогоднішньою мандрівкою започатковується нова серію «Родинна подорож вихідного дня». Приєднуйтесь і поїхали!

Часом корисно вирватися «на волю» з міста, хоча б за кілометрів 70 чи 100, щоб… знайти підкову на щастя! І не просту, а золоту. Саме так. Йдеться про замки «Золотої підкови» (замки Західної України розташовано на карті у вигляді підкови – звідси і назва). А ця перлина під боком у Львова. Отже, сьогодні «Мамамія» вирушає до найближчих до Львова замків – Олеського та Підгорецького.

Олеський замок – найвідоміший, найпопулярніший, най-най-най…

Як класичний епізод історичних фільмів, Олеський замок казковим маревом вигулькує ще з траси Київ–Львів. Це, можливо, найвідоміший замок Львівщини, відроджений із цілковитої руїни, це могутня твердиня, що височіє на самотній горі заввишки приблизно 50 м.

__3

Він незвичайний цей замок: овальний, з міцними контрфорсами, а в середині з дуже затишним внутрішнім двориком. Недаремно тут були резиденції королів Польщі та відомих на весь світ магнатів!

Тільки погляньте, споруджений одним із синів Галицько-Волинського князя Юрія Львовича (перші згадки про замок датуються 1327 р.). Зрештою, у 1605 р. він переходить у власність воєводи Івана Даниловича, у якого на службі був Михайло Хмель – батько Богдана Хмельницького. А в 1629 р. в Олеському замку народився… майбутній польський король Ян III Собеський – онук І. Даниловича

Кажуть, маля з’явилося на світ під час грози та ще й татари напали на замок… Коли бабця-повитуха поклала дитинку на чорний мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім – стіл тріснув, а бабка… оглухла. Містика…

Хочете ковток Середньовіччя? Тоді вперед до замку! Йому повернуто вигляд, який він мав у XVII ст. Вузенькі, кам’яні коридорчики зі сходинками затягують до середини. Дуже колоритно, а часом навіть моторошно… Подейкують, що це місце полюбляють привиди. Звісно, який пристойний середньовічний замок без легенд та містики?

Довкола замку можна гуляти довго. Діти залюбки побігають коло невеличкого потічка в низині. Далі можна пройтися парком. Хочете ще один сюрприз? Неодмінно зазирніть через дорогу від замку до капуцинського монастиря. Його стіни приховують не менше цікавого, ніж замкові.

Якщо нагулялися досхочу, то на вас чекає справжня окраса Олеського замку – середньовічний ресторан «Гридниця» ( www.grydnycia.lviv.ua) у стародавніх замкових підвалах. Тут колись влаштовували пишні гуляння гридині, тобто тілоохоронці князя. Справжня середньовічна романтика і смачна нагорода туристу за пройдений маршрут!

Підгорецький замок – Галицький Версаль та унікальний скарб для туриста!

За півгодини їзди від Олесько – село Підгірці. Назва недаремна: пагорби Київського плато, під якими лежать Підгірці, нагадують справжні гори. Щоб до замку добратися, доведеться докласти зусиль, зате вони будуть винагороджені сповна. Підгорецький замок один з найкращих у Європі!

__3

На цьому сюрпризи не закінчуються – усе село просто унікальний скарб для туриста. Власне сам замок – це чудовий зразок поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Розташований над урвищем: з рівнинного боку – могутні укріплення і в’їздна брама, з іншого – розкішний палац і безмежні, чарівні краєвиди. Їх красу оцінив колись і письменник Оноре де Бальзак, зупинившись тут.

Зведений він у 1635– 1640 рр. за вказівкою самого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Згодом село було власністю Собєських та Живуських. У 1940 р. у приміщенні замку відкрили музей. Потім тут був санаторій для хворих на туберкульоз. У 2008 р. Підгорецький замок потрапив до Переліку 100 пам’яток світу, що потребують негайної реставрації. А колись його називали Галицький Версаль! Але, якщо вам пощастить домовитися з охороною, сьогодні можна «прослизнути» на подвір’я «Версалю».

А далі варто зазирнути до костелу Св. Йосипа та Воздвиження, зведеного 1763 р. Від замку до нього веде стара липова алея. Кажуть, костел – зменшена копія відомої туринської базиліки di Superga. Така собі міні-Італія на Львівщині. Це унікальна споруда, інших подібних в Україні немає. Але, як і замок, костел давно і безнадійно чекає на серйозну реставрацію…

Обабіч костелу – дві самотні колони зі скульптурами. Одна з них уособлює чоловіка діви Марії – Йосипа, який тримає на руках маленького Христа (не свого сина). Такі композиції трапляються украй рідко. До того ж, коли придивитися пильніше, помітно, що рука Йосипа… почала біліти! Хоча сама скульптура чорна від часу. Кажуть, це щось вище…

Сільські хлопчаки підказали нам, на якій вулиці села відшукати дерев’яну Михайлівську церкву. Збудована ще у 1742 р. Дивно, як це дерев’яне диво збереглося до наших днів! Адже радянська влада ставилась до нього без особливої поваги, влаштувавши тут склад збіжжя. Церкву обрамлюють дивовижні краєвиди… видно безкінечно далеко! Отут на похваті треба обов’язково мати фотоапарат.

Чоловічий монастир Василіян (XVII ст.) примостився одразу за Підгірцями, у невеличкому ліску, в низині. У монастирі дуже затишно і спокійно. Б’є цілюще джерело. Не відмовте собі в задоволенні просто випити цілющої води, посидіти у тінистій алеї….

Отож, по цікаве не завжди треба їхати далеко: 6 унікальних історичних пам’яток, 2 містечка-селища, 1 день, 100 км в один бік, мінімум витрачених грошей, безліч позитиву, імпровізовані міні-історії, які потім розказуватимуться знайомим.